Начало » 2007 » Грудень » 6 » Пройшло засідання Української міжцерковної ради
Пройшло засідання Української міжцерковної ради
16:23:34
Вчора 5 грудня в Києві, в церкві «Спасіння» (м. Вишневе) пройшло засідання Української Міжцерковної Ради, - повідомляє спеціальний кореспондент Християнського Мегапортала invictory.org. Основною метою засідання були огляд діяльності і статуту УМР, також розглядалися питання внутрішньої реорганізації Ради. Священики говорили про необхідність єдності між християнськими церквами України. «Наше християнство схоже на Київську Русь, багато князівств, які не визнають один одного, - відзначив Пилип Савочка. – Але ми всі знаємо, чим це закінчилося, тому нам необхідно об'єднуватися. Я впевнений, що Господь прийде за своєю Церквою, яка буде єдина». В ході засідання були розглянуті можливі варіанти співпраці УМР з іншими християнськими радами і об'єднаннями, зокрема з Протестантською Радою Церков і Всеукраїнською Радою Церков і Релігійних Організацій. Також в ході засідання розглядалися варіанти співпраці УМР з державними структурами і органами влади. Під час засідання було вироблено декілька робочих рішень, зокрема був прийнятий статут УМР, а також главою УМР строком на три місяці був вибраний Пилип Савочка, пастор київської церкви "Спасіння". На засіданні присутні: Софія Жукотанськая - пастор київської церкви "Святе святих" і представник церкви "Посольство Боже", Сергій Балюк - розділ об'єднання "Церкви Живого Бога", Володимир Гарбар – координатор УМР і представник Собору Незалежних церков, Пилип Савочка – пастор церкви "Спасіння" і представник об'єднання "Церкви Божої України", представники об'єднання Ріка Реннера "Блага звістка" - Павло Стефогло і Давид Чеботарев, Борис Грісенко – глава общин месіанських євреїв України, Юрій Шмуляр – представник духовного управління церков "Нове покоління", Геннадій Валуєв – представник всеукраїнського об'єднання церков "Центр Благовістя", Віктор Слівка і Харт Артак - представники союзу харизматичних церков (Повного Євангелія) України, Сергій Вельбовец – Президент християнської медіа-групи INVICTORY Media.
Фрагмент виступу з засідання УМР
Ситуація міжцерковних стосунків набрала досить своєрідної форми в останній період. Досить полярними почали позиціонувати себе існуючі міжцерковні Ради. Розуміння єдності церковного Тіла, до якого кожен з нас покликаний Самим Христом, стало чомусь не вигідним для багатьох. Якщо говорити про православну Церкву, то вона на сьогодні, з точки зору відношення до протестантів, повторює вряди годи стару заїзжену платівку “сектантського деструктивну”, що напевно не справляє ні на кого якогось серйозного враження. Аргументи, котрими користуються ті, кому це вигідно або хто це замовляє, досить дешеві а подекуди взагалі нігілістичні. Реакція з боку, допустимо, протестантів звучить, але як на мене, чим менше ми на це будемо реагувати, тим швидше стане зрозумілим для нашого суспільства, яке думаю має уявлення про кожну з наших Церков по її вчинках. Задовольняти потребу засобів масової інформації в конфліктному матеріалі, думаю не зовсім доречно. Для них не так важлива істина, як сам факт ворожнечі і то з бійками чи із словесним брудом. Думаю, що пора нам зрозуміти, що ми діти одного Бога і що Церква є одна, і засновником її є теж один, і Ім’я Його Христос. Про нас молився Він свого часу:”Хай будуть всі вони єдині”, і користуючись словами нашого українського поета, хотілося б, щоб повернулося до нас “чуття єдиної родини”. Попри досить чудові засади, на яких має діяти допустимо ВРЦіРО, після спроби багатьох Церков туди приєднатись, стало зрозумілим, що заяви навіть Президента про відкриті двері та рівність всіх Церков, є не більше ніж просто слова. Історію про різні варіанти присутності там одного представника від всіх протестантів, або цікаві ігри з поняттям традиційних і нетрадиційних, чи якісь спеціальні окуляри, коли неохаризмати через них стають традиційними, можна писати як детектив. Як наслідок з вищесказаного появилась протестантська Рада Церков, але будучи прямо пропорційно прив’язаною до ВРЦіРО туди перейшли ті всі відношення до інших Церков, як до другорядних або взагалі як до “нецерков”. Дискусія про те яка Рада є найкращою, чи найлегитимною, на сьогодні є хіба, що матеріалом для ЗМІ. Тай ми між собою на УМР не завжди бачили той конструктив, який був би на збудування загальної єдності. Підливати, як кажуть, ще масла в те багаття, як на мене не для нас, і не час. Дивлячись на те, як Дух Святий сьогодні діє через різні Церкви та досить в такий різноманітний, часом для багатьох з нас не зрозумілий, спосіб хочеться пригадати слова апостола Павла: “Якщо, хто так проповідує, я від того радію”. А які в нас виникають почуття коли в іншій Церкві, в інший спосіб Бог спасає людей? Почасти дехто дозволяє собі приватизувати якусь територію чи цілу Країну, забуваючи, що це власність Одного, і тільки Одного, і Ім’я Його Христос. Головне завдання любої Церкви – спасати, виходячи з того люба міжцерковна Рада має теж єдине завдання – спасати. Напевно потрібно припинити такі високомудрі дискусії та сварки про те як спасати, на якому човні, з якими дипломами, в якій уніформі, якою мовою, під музику чи без неї, суспільство гине, зникають головні підвалини відносин як людей між собою, так і людей з Богом. Події цілого ряду останніх знакових євангелізацій показали наскільки ми не готові вмістити один одного, саме на головному напрямку нашої діяльності – спасінні людей. Бог визначив нам жити на чудовій землі, до якої сьогодні Він прихилив Свою благодать і милість. Весь світ в захваті від того, що Бог робить тут серед нас. Тому прийшов той, саме той, визначений Богом час, в якому ми повинні проявити себе, як ті, які чують Божий голос, якщо відлуння того голосу вже чує світ. Не думаю, що нам потрібно перетягувати один одного в якусь кращу церковну структуру. Які вже діють Церкви чи Ради – хай діють, але потрібно визнати один одного, благословити, підтримати. Не чекати поки влада чи ще хтось зберуть нас чи примирять. Думаю, що потрібно запросити до нас представників інших Рад і самим бути готовими відвідати їх. Обмінюватись планами роботи, проблемами, ідеями, ініціювати спільні проекти для виконання Великого Доручення.
Вчора 5 грудня в Києві, в церкві «Спасіння» (м. Вишневе) пройшло засідання Української Міжцерковної Ради, - повідомляє спеціальний кореспондент Християнського Мегапортала invictory.org. Основною метою засідання були огляд діяльності і статуту УМР, також розглядалися питання внутрішньої реорганізації Ради. 
Ситуація міжцерковних стосунків набрала досить своєрідної форми в останній період. Досить полярними почали позиціонувати себе існуючі міжцерковні Ради. Розуміння єдності церковного Тіла, до якого кожен з нас покликаний Самим Христом, стало чомусь не вигідним для багатьох. Якщо говорити про православну Церкву, то вона на сьогодні, з точки зору відношення до протестантів, повторює вряди годи стару заїзжену платівку “сектантського деструктивну”, що напевно не справляє ні на кого якогось серйозного враження. Аргументи, котрими користуються ті, кому це вигідно або хто це замовляє, досить дешеві а подекуди взагалі нігілістичні. Реакція з боку, допустимо, протестантів звучить, але як на мене, чим менше ми на це будемо реагувати, тим швидше стане зрозумілим для нашого суспільства, яке думаю має уявлення про кожну з наших Церков по її вчинках. Задовольняти потребу засобів масової інформації в конфліктному матеріалі, думаю не зовсім доречно. Для них не так важлива істина, як сам факт ворожнечі і то з бійками чи із словесним брудом. Думаю, що пора нам зрозуміти, що ми діти одного Бога і що Церква є одна, і засновником її є теж один, і Ім’я Його Христос. Про нас молився Він свого часу:”Хай будуть всі вони єдині”, і користуючись словами нашого українського поета, хотілося б, щоб повернулося до нас “чуття єдиної родини”.
